Для одних камуфляжне забарвлення – кітч, що примелькався, для інших – нев’янучий мілітарі-стиль, що гріє чоловічу душу поза модою і поза часом. Причому стиль, що підходить не лише агресивним позашляховикам: суто міському спортседану він теж не зашкодить. Особливо якщо, крім войовничої масті, в машині є ще й відповідна начинка.
Для багатьох автомобільний тюнінг асоціюється в першу чергу з проектами від спеціалізованих кастом-студій, які присвячують усі сили саме доопрацюванню автомобілів, а не ремонту, і роблять найчастіше феєричні речі. Таланту та фантазії таких хлопців потрібно віддати належне, але варто усвідомлювати, що штучні проекти здатні непередбачено повести себе в майбутньому, а також категорично несумісні з новими гарантійними машинами.
Інший різновид тюнінгу – той, що здійснюється силами інжинірингових підрозділів офіційних дилерів. Вона нешкідлива для гарантії і за нею часто стоять бездоганне знання матчу конкретних моделей і нерідко тривалі ресурсні тести, що підтверджують безпеку доробок. Щоправда, пропозиції офіціалів зазвичай дещо скромніші, ніж у спеціалізованих кастом-майстерень, готових за бажання клієнта зробити машину хоч плаваючою, хоч літаючою.
Якийсь час тому ми розповідали, як тюнінгували в дусі бурхливих 90-х класичні Volvo 8хх і 9хх серій на виробничій базі одного з найстаріших дилерів цієї шведської марки в нашій країні – «Обухів-Автоцентр».
…Зараз пропонуємо продовжити знайомитися з особливостями офіційного тюнінгу Volvo на прикладі машин епохи 2000-х років, а потім і наших днів. Друга частина нашої трилогії присвячена моделі Volvo S60R.
Вище та зліше
Класичні “зубилоподібні” Volvo, такі як 850, 940, 960, а також ще більш літня “чотирисота” лінійка, на жаль, зійшли зі сцени. Це були чудові автомобілі, впізнаваність яким забезпечував талант незмінного провідного дизайнера марки Яна Вільсгарда, але час змінив лінійки. У 2000-х шведський бренд стали представляти машини в іншому, але не менш характерному дизайні авторства Пітера Хорбері: S60, S80, XC70, XC90.
Після того, як Volvo у свіжому дизайні 2000-х злегка набридли, у ряду клієнтів офіційного дилера закономірно стали виникати побажання щодо індивідуальних доробок їх машин. Спеціальний інжиніринговий підрозділ «Обухів-Автоцентру» почав будувати новий демо-кар (насамперед таким випробувальним стендом у компанії служила модель 850 на фото вище), де відпрацьовувалися б технології, які можна було б з упевненістю пропонувати клієнтам.
Як базу взяли повнопривідну 300-сильну Volvo S60R 2003 року з ручною КПП та електронно керованими амортизаторами з трьома варіантами налаштування демпфування. А оскільки ще свіжа була пам’ять про вельми затребуване поліпшення прохідності бездоріжжям седанів 8хх/9хх серій, перше, що було вирішено зробити з автомобілем – посилити і підняти підвіску, а також захистити черево від ударів каменів і грунту.
Для цього S60R інтегрували повністю підвіску від повнопривідного універсала XC70 другого покоління тих же років. На жаль, замінності “bolt-on” не було, доопрацьовувати довелося чимало … Від XC70 були взяті навіть передні крила і бампер – інакше нічого не влазило. Зате в результаті спочатку занижену «ерку» вдалося підняти до 209 мм дорожнього просвіту, що подарувало їй масу можливостей для їзди поза асфальтом. Причому їзди не умовної, а спортивної та агресивної, яку забезпечили спеціально виготовлені елементи захисту днища, двигуна та паливного бака, колеса збільшеної розмірності, встановлені в розширені арки з накладками, а також потужні ШРУСи від поліцейської версії. При цьому завдяки тривалим експериментам із налаштуваннями підвіски машина зберегла практично початкову стійкість та керованість як на ґрунті, так і на асфальті.
Як і раніше, фірмовою мастю обухівського демо-кара було взято камуфляжне триколірне забарвлення а-ля стиль «brushstroke», з яким провели чимало експериментів, перш ніж було знайдено найбільш вдалий і гармонійний варіант розташування плям по кузову з продуманим заходом на скло та диски.
Для надання закінченого «ралійного іміджу» машина одержала могутню ксенонову «люстру» на даху з парою ліхтарів далекого світла з вузьким кутом та парою умовно ближніх із ширшим кутом. Наявність «люстри» формально пояснювалося тонованими в той же камуфляж щитками фар, що захищають шибки, але послаблюють світловий потік. Хоча загалом шеренга ліхтарів на даху, звичайно ж, була змонтована в основному заради агресивного дизайну. А для міської їзди у нижній частині бампера були встановлені компактні ліхтарі ближнього світла – у нішах, де раніше стояли штатні протитуманки.
